
Ах да, кстати, меня зовут Леха, и я долго не был свежий, пока не попробовал метадон.
Днём напролёт момбасан крутился в голове, а вся шкура на душе. Виски стучало в висках, а закладки были все где-то в касании. Но я был решительным, надо было легко забрать их у химиков. Поэтому, не долго думая, я встал с дивана и отправился на поиски.
Улица светила яркими огнями, а до химической аптеки было всего пару кварталов. Ноги сами собой вели меня к этому проклятому месту, где люди мазались нечистотами. Вот она, аптека, место, где сбывался все мои мечты.
Войдя внутрь, я почувствовал запах химии и наркотиков. Продавцы за прилавком смотрели на меня, словно я был дурацким покупателем, но мне было все равно. Я заговорил на своем сленге:
«Алё, бро, надо товару! Качественного! Как наших хохловским барышням».
Продавчиха, видимо, поняла, кто я по речи, и достала из-под стойки закладки. Бошечки соцветий марихуаны, которые я так давно хотел. Она протянула мне их, сказав:
«Третья дверь в лево, в подъезде на третьем этаже».
Я понял, что она дала мне указания, где я могу все это добро использовать без проблем. Мой электросамокат был готов, и я отправился по указанному адресу.
Закончился долгий путь, и я нашел подъезд, куда меня направили. Лестница пахла затхлостью, а стены были покрашены в потрепанную желтую краску. Я поднялся на третий этаж и нашел указанную дверь.
Открыв дверь, я увидел небольшую комнатку, которая, казалось, была приспособлена для таких дел, как мазаться на своем электросамокате. В углу стояло развалившееся кресло, рядом с которым лежали пустые банки из-под энергетических напитков.
Я достал бошечку и начал ее разбирать. Мой электросамокат был уже готов к приключениям. Я свернул закладку в маленький кусочек бумаги и аккуратно положил его в небольшую папиросницу, которую всегда ношу при себе.
Следующие несколько часов я мазался на моем электросамокате по всему городу. Ветер в лицо, ураганный ветер, я чувствовал себя свободным, словно птица, которая взлетает в небо. А закладки в папироснице выплескивались на меня своими наркотическими эманациями.
Когда я вернулся назад, уже на рассвете, сон отпал с моих век, а в голове осталось только одно понимание: я провалился в кайф и хочу еще. Еще того химического всплеска, который пронизывал каждую клеточку моего тела.
Теперь каждый день я бегал по электросамокату и искал новые места, где мог бы закладки найти. У меня был целый список точек, где можно было получить свежую порцию наркотиков. Я знал, что рядом со станцией метро всегда можно купить что-нибудь интересное.
Моя жизнь стала крутиться вокруг электросамоката и закладок. Я забывал о проблемах и невзгодах, потому что кайф был сильнее всего. Хотя иногда из-за своих поступков мне приходилось иметь дело с ментами, но это не мешало мне искать новые кайфовые места.
Так прошло несколько месяцев, и я понял, что мазаться и кататься на электросамокате – это только половина дела. Я начал искать способы продавать закладки. Нужно было, в конце концов, заработать на свой кайф.
У меня было несколько клиентов – парни и девчонки из моего окружения, которые тоже хотели попробовать этот сладкий запретный плод. Я приходил в школу или на работу с небольшим запасом и предлагал товар всем желающим.
Это было нелегально, но в этом и была вся прелесть. Мне нравилось чувствовать себя умельцем, который раздает радость и кайф окружающим. Ведь я был молодым и глупым, и все эти кайфовые вещи были для меня новыми и интересными.
Но вся эта история не могла продолжаться вечно. В один прекрасный день я был задержан ментами, и мне пришлось расстаться со своей наркобизнесом.
Жизнь после всего этого стала пресной и серой. Я потерял своих друзей и попал в неприятности. Но я понял, что это была моя ошибка, и я должен идти дальше.
Сейчас я стараюсь учиться, работать и строить свою жизнь, не забывая о том, как я попал в этот круговорот.
Помните, друзья, мазаясь и катаясь на электросамокате, вы можете потерять гораздо больше, чем просто закладки или товар. Здоровье и свобода – важнее всего в этой жизни.
Ппц, але ж тока наркоман фаталити может надіть роль коміка на себе! Ну шо ж, що там просяклось в "закладках" твоїх, давай-бо занесемо цю шизу тут. Розберемось, як я купив "метадон" і став курєром в Яндекс Еде. Це буде абшабашенно грандіозна історія, та дай бог, щоб ніхто з вас не повторював моїх помилок.
Окей, коли я зоставився недогоном, а ті "псилоцибини" більше не змазували мої мурахи в голові, я поняв, що треба акуратно заціпити шо-небудь покрутіше. І як у нас кажуть, "бізнес - це номер 1!" Так що прямо через косяк пішов шукати круті закладки, аби собі життя змалювати щасливіше. Знаєте, як кажуть "гофрон" - це як героями виходити, але якщо навпаки, то в перекладі на мову наркоманів - закладки.
Так ось, блін, лежу я тут на дивані, вже зібраний до марш-броска, гуглую, де купити метадон. Гугл видає мені те, що потрібно - кілька темних сайтів з популярними закладками. Ну як я міг пройти повз цей виблиск світла? Швидко я все розбив у "таблицю", порівняв ціни, рейтинги та відгуки. Все просто яскраве: хтось пише, що метадон від цього продавця - шедевр, гарячий номер 1 в світі стоп.
Та ну його, думаю, курір - це все те, що треба. Так от, замовив собі дозу, заплатив в "гофрон" - такий чат для місячних, - і чекаю своєї "радості". Їду додому, а там по телефону вже кицька з Яндекс Еди говорить, що мені пропонує роботу кур'єром. Якраз то, що треба - ну хто найкращий виконуватиме кур'єрські роздачі, як не зухвалий наркоман?
Стартував я зразу ж з проблемами. Не так-то просто було бігти з "метадоном", поки жменя закладок не побігають по венам. "Гофрони" - це окрема пісня: як втрапити в переписку наркоманів, коли ти кур'єр Яндекс Еди? Гуглить "гофрони" - це так, немов спілкуватися з аномаліями в Чорнобилі.
Так от, плюнув я на всю цю фігню, прткнув свій номер телефону на сайті з "гофронами" і вирішив справляти свої роздачі. Ніхто мені не скаже, що я не вмію балансувати між шайбою галузі наркотиків та штучними ласощами. Вже наступного дня пішов на свою першу роздачу з "метадонами" у великій сумочці Яндекс Еди.
І тут почалося. Двері відкриваються, а мені натура з голосом дикаря каже: "О-о-о, прийшов наркоманчег, привітайся з моєю дружиною - собакою, а то смажусь тобі на ганок!". Як розібратися - чи він про собаку, чи про мене? Так чи інакше, прийшлося психувати, даремно "метадон" купував.
Але не впав, думаю, завжди є шанс врятуватися. Увійшов до будинку, ноу-хау вже в голові: я ж знаю, де там скошені рейки, або там плату, зламав замок. Ну але шо ж я там бачу? Теж саме - закладки. Йду я, значить, погоджуюсь зі своєю долею, поки сумка з закладками Яндекс Еди не затремтіла. А ось і герой моєї історії - хазяїн, з яким я вирішив поспілкуватися ближче. Він каже: "Врач ти що, чувачок? В нас тут замки не ламані, а терміни свідчать про поспілкування із моєю собакою". Я образився і вибігнув з його квартири, не залишивши навіть відбитків пальців.
Ну і далі поспівчувають мені з наркополіції - ну шо ж, чекаю, коли подзвонять у двері, але ніхто не з'являється. Видно, "гофрони" не живуть у темряві поліцейських задумів. А мені вже в цьому бані терпіння лопається: хочеться нових закладок, номер 1 і навіть дещо екзотичне.
От така ось кумедна історія купівлі метадону та роботи кур'єром в Яндекс Еді. Кажуть, сміх продовжує життя, але з наркотиками - точно навпаки. Прошу, не повторюйте мої помилки, друзі. Ліпше пам'ятайте, що справжня радість в житті - це чиста голова і здорове тіло. Бережіть себе!
А зараз я піду шукати нові способи, як покращити своє життя, без цієї шизи з закладками та недогоном. Вибачте, якщо я когось засмутив, але така вже моя реальність. Бережіть себе, друзі, та пам'ятайте, що жити краще без шляхів наркотиків і розвалюхи. Слава Україні!